У домі пахне теплом і хлібом. Саша сидить на мʼякому килимку посеред кімнати. Поруч лежить її улюблений ведмедик Плюшик, а на підвіконні слухає сонце кішечка Мурчик і тихо муркоче.
— Мурчику, давай пограємо в хованки, — каже Саша і лагідно гладить Плюшика.
— Ти рахуй, — підморгує вона кішці. — А потім я сховаю Плюшика.
Саша закриває очі і наспівує: «раз, два, три, чотири, п'ять». Потім розплющує очі — Плюшика немає на килимку. Саша глядає до ліжечка — і там порожньо.
— Де ти, Плюшичку? — шепче вона, тихо, щоб не злякати.
Вона починає шукати. Витягує ручку під диван, але там лише пір'ячко і трохи пилу. Піднімає подушку — порожньо. Мурчик стрибає їй під ноги і мʼяко мявкає, ніби радить куди йти.
Мама зайшла до кімнати з тазиком одягу.
— Що сталося, сонечко? — питає вона.
— Плюшика немає, — відповідає Саша.
Тато підходить і сідає на низенький стілець. Він бере маленький ліхтарик і ввімкнув його, щоб бачити в темніших куточках. Вони заглядають за шафу, у коробку з іграшками, під столик. Ніде ведмедя.
Саша підходить до вікна і засовує руку за штори — там пахне вулицею і весняним повітрям, але не пахне плюшем. Мурчик носиком шиє кола по кімнаті, нюхає під ковдрою, копирсається біля кошика для білизни.
Кішка підводиться на задні лапки і ніжно торкає передньою лапкою кришки кошика. Щось мʼяке ворухнулося під шаром теплих шкарпеток.
— Там! — вигукує Саша. — Там хтось є!
Мама піднімає шкарпетки і, під ними, притиснутий до боків кошика, сидить Плюшик. Він трохи припорошений, але вишиті оченята усміхаються.
Саша підбігає й міцно обіймає свого ведмедика. Вона прикладає його до щоки і шепоче: «я тебе шукала». Мурчик тереться об ніжку Саші і муркоче так, ніби теж радіє.
Тато наливає у чашки тепле молоко, мама приносить печиво. Вони сідають усі разом на підлозі. Тато відкриває книжку, голос мами мʼякий і тихий, а Саша притискає Плюшика міцніше.
Після казки Саша цілує маму й тата, укладає Плюшика на подушку біля себе і закриває очі. У кімнаті тихо, тепло і затишно. Саша відчуває, що вдома завжди допоможуть і що іноді найприємніші схованки — там, де тепло і пахне шкарпетками маминих рук.
