Увійти

Горішок і пухнаста хмаринка

← До списку казок
Пухнастик шепоче і вказує на зайчика в хмарі
Короткий опис
Білченя Горішок щоранку розглядає біля низького віконечка пухнасту хмаринку, називає її форми й біжить показати мамі; разом вони малюють у повітрі контури хмарки, а потім Горішок вмощується біля маминого коліна, обіймає подушку і засинає спокійним сном поруч із мамою.

Горішок прокинувся в теплому будиночку на дереві. Сонце ледь торкнулося низького віконечка, і вранці за склом повільно пливла біла пухнаста хмаринка. Вона змінювала форму — то була куля, то кружечок, то плоский млинець, то маленький зайчик із витягнутими вушками.

Горішок підвівся на подушці й тихим голосом почав називати: «Куля…» Потім захихикав: «Кружечок!» Хмаринка справді стала трохи плоскішою, мов млинчик. Горішок потягнувся ще вище й прошепотів: «Ой, зайчик!» — і посмішка розлилася в нього по мордочці.

Він швидко підбіг до мами, яка сиділа в кріслі й шила маленьку хустинку. «Мамо, подивись!» — схвильовано показав у вікно. Мама поклала голку, підвелася і підійшла. Вона притисла Горішка до себе й теж заглянула на небо.

«Куля, кружечок, млинець…» — промовила мама усміхнено. — «А мені здається, що зараз у хмарки серденько». Горішок тихенько прислухався до маминого голосу. Йому так приємно було, що мама дивиться разом з ним.

Горішок ніжно тягнеться лапкою до пухнастої хмаринки
Горішок ніжно тягнеться лапкою до пухнастої хмаринки

Хмаринка танцювала над гілками й не хотіла стояти на місці. Горішок простягнув лапку вгору й, ніби малюючи, провів пальчиком у повітрі контур. Йому здалося, що можна торкнутися її холодного дотику. Але хмаринка була хитра: вона тихо потягнулася й змінила обриси.

Горішок трохи засмутився. Мама пригорнула його ближче, погладила по голівці й сказала: «Не переживай. Ми намалюємо її разом». Вони взялися за лапки й разом провели уявні лінії в повітрі — великий білий кружок, м'який млинець, крихітне вушко зайчика. Кожен рух приносив новий сміх. Горішок відчував, як тепло маминого серця робить усе ще безпечнішим і веселішим.

Коли гра в образи втомила трохи ніжні лапки, Горішок повернувся на свою пухку подушку. Він вмостився біля маминого коліна; хмаринка за вікном перетворилася на пухку форму, схожу на подушечку. Горішок тихо позіхнув, обійняв свою подушку й притиснув щічку до м'якого краю.

Мама ще раз погладила його і прошепотіла: «Спи, малюк». Горішок ще раз подумав про кулю, кружечок, млинець і зайчика — і заснув з усмішкою. На вулиці небо тихо плило, а в домі було тепло і спокійно, бо мама була поруч.

Схожі казки

Дивіться також за темами

казки для дітей 2-3 роківказки про твариноклагідні казки перед сном для дітей 2-3 років