Ранок. Сонце ніжно гріє підвіконня і кидає на підлогу довгу світлову смужку. Оля бігає кімнатою і кличе:
— Мамусю, татусю, де моя червона шкарпетка? Мама посміхається в дверях. Тато заглядає з кухні. Котик Мурчик підсунутий в кутку крісла й уважно слухає. — Пошукаємо разом, Мурчику, — каже Оля і сідає на підлогу. Мурчик тихенько муркоче, підіймає вушка і йде першим. Його лапки шелестять по килимку. Ніс роздивляється кожну щілину. Вони заглядають під ліжко. Там тепло й пахне ковдрою. Мурчик пхнув носик під край і побачив м’яку жовту ковдру, що звисала до підлоги. — Тут немає шкарпетки, — прошепотіла Оля. — Але таке тепло. Мурчик вмостився в сонячній плямі й витягнув лапку, щоб підштовхнути маленьку ниточку. Оля посміхнулась і погладила його по спинці. Наступна зупинка — корзина для білизни. Вона стоїть біля пральної машини і тихо пахне милом. Оля підняла кришку. В середині лежала чиста подушка, і з неї стирчало пухнасте пір’ячко. — Хмм, не тут, — сказала Оля, обережно обходячи корзину. Мурчик стрибнув на край і понюхав. Він знайшов клаптик старої хустинки і обережно поклав його до лапки, неначе це було скарб.
Потім вони прийшли до дивана. На підлозі блищить ще одна сонячна пляма. Оля кинула туди свою маленьку іграшку, і Мурчик побіг за нею, підстрибуючи. За диваном лежав пухкий клубочок пилу. Мурчик шмигнув лапкою і вигнав його. Оля сміялась — клубочок котився по підлозі, мов маленький сніжок. — Ще немає, — сказала мама, що зайшла поглянути. Вони пішли до ігрового куточка, де сиділи книжки і великий плюшевий ведмедик. Ведмедик мав круглі очі і теплий, трохи потертий животик. Біля нього на підлозі лежала щось червоне. Оля підбігла і підчепила це пальчиком. — Ось вона! — вигукнула вона радісно. Мурчик ніжно підняв шкарпетку лапкою й подав Олі. Дівчинка обійняла ведмедика й пригорнула шкарпетку до себе. — Дякую, Мурчику, — прошептала вона і поцілувала котика в голову. Мама сіла поруч і посадила Олю до себе на коліна. Тато приніс теплий чай. Мурчик згорнувся клубочком на колінах у дівчинки й тихенько замуркотів. Сонячна пляма на підлозі стала ще теплішою. Всі сиділи разом — і в кімнаті було спокійно, тепло й радісно.
