У кімнаті було світло й затишно. Дівчинка гралася на килимку: поряд лежали дерев'яні кубики, м'який зайчик і одна маленька шкарпетка. Раптом зникла ще одна — та, що мала бути парою. «Де ж друга шкарпетка?» — прошепотіла дівчинка.
Вона підповзла до дивана й заглянула під нього. Там виднілася тільки пухнаста спина Мурчика. Кіт підняв голову, тихо промуркотів і підсунув лапку під диван, ніби запрошуючи шукати далі.
Мама сіла поруч на підлогу й простягла долоню. «Пошукаємо разом», — ніжно сказала вона. Дівчинка взяла маму за руку. Мурчик тихо повів їх коридором поміж іграшками й зупинився біля пледа.
Плед був великий і теплий. Дівчинка підняла край і зазирнула — там було м'яко, але пусто. Мурчик носиком штовхнув плед, трохи занепокоївся, але виявилося, що іграшки вже знайшли свій куточок.
Потім вони заглянули за подушку. Дівчинка підняла її й витягла маленьку дерев'яну ложечку, що загубилася під м'якими хвилями. «Не та», — усміхнулася мама. Мурчик сів поряд, скрушно помуркотів і уважно вдивлявся, ніби слухав, де може бути ще щось.
«Може під ліжком?» — запропонувала мама. Вони всі троє нахилилися. Там було темно, але не страшно — сидів Мурчик зі спокійним хвостом. Кіт обережно просунув голову під ліжко і помітив білий горбок.
Він тихо витягнув із тіні маленьку шкарпетку. Кіт подав її в зубках повільно і делікатно, щоб нічого не пошкодити. Дівчинка розчервонілася від радості й простягла руки. Тепер одна шкарпетка лежала в неї на долоні.
«Ось вона!» — вигукнула вона. Мама посміхнулася і пригорнула доньку до себе, але дівчинка помітила, що ще бракує пари. Мурчик, немов зрозумівши, покрутився і почав уважно обнюхувати місця навколо.
Вони підвелися й підійшли до крісла в кутку кімнати. Дівчинка заглянула під нього — і побачила знайому кольорову смужку. Там лежала друга шкарпетка, трохи пом’ята від гри. Дівчинка обережно підняла її і акуратно примістила поруч із першою.
Мама принесла маленький плетений кошик. Дівчинка поклала в нього обидві шкарпетки, пригладила їх долонею, ніби вкладала спокій. Мурчик вмостився на подушці й почав вмивати лапки, а дівчинка забігла до мами й обняла її за шию.
Вони сіли разом на диван. Мама налила теплий чай у крихітну чашку, дівчинка повільно пила, притиснувши кошик до себе. Світло лампи стало м'яким, у кімнаті стихло. Дівчинка потягнулася й позіхнула. Мурчик поклав голову їй на коліна. Мама обережно поклала доньку на свої коліна і лагідно погладила по голівці.
Так закінчилася їхня маленька пригода: усі речі на своїх місцях, серця теплі, і в кімнаті панувала тиха, спокійна ніч. Дівчинка заснула, тримаючи поруч свої шкарпетки, а Мурчик теж задрімав, охороняючи їхній сон.
