Ранок. Оля сидить на підлозі й складає іграшки. Вона хоче одягти обидві шкарпетки, але знаходить тільки одну. "Де друга шкарпетка?" — питає вона. Мурчик підстрибує, торкається носиком її коліна й урочисто муркоче. Вони починають шукати разом, тихо й повільно, щоб не будити дім.
Першою зупинкою стає диван. Оля акуратно заглядає під подушку й піднімає одну ковдру. "Тут ніде," — каже вона. Мурчик скидає лапкою щось м’яке. На підлозі лежить маленький сухенький пряник. Оля сміється: "Пряник!" Мама проходить поруч і посміхається: "Та це з учорашнього чаю, мабуть впав під диван." Вона обережно бере пряник і кладе на тарілочку.
Далі вони йдуть до шафи в коридорі. Оля відчиняє дверцята, Мурчик пролізає поміж одягом і вивалює кольорову стрічку. Вона заструменіє по підлозі, наче маленька веселка. Оля підхоплює стрічку і прив’язує її до ручки шафи — щоби не загубити. Тато проходить повз і усміхається: "Гарно в тебе вийшло." Мурчик носиться навколо, полюючи за стрічкою хвостиком.
Пошуки ведуть до кошика з білизною. Оля обережно зазирає всередину й знаходить маленький листочок салату, що випадково лишився в кишені тата. Вона підносить листочок до носика і нюхає — пахне свіжою землею й городом. Мама тихо каже: "Тато вчора різав салат у садку." Оля сміється і кладе листочок на долоню.
Вони заглядають під крісло, під ліжко, біля полиці з книжками. Мурчик шурхотить сторінками, Оля прислухається. На підлозі лежить ще один маленький скарб — гудзик у формі хмаринки. Дівчинка тисне його пальчиком і тихо гукає Мурчика: "Дивись, яка хмаринка!"
Нарешті Мурчик підкрадається до дивана й заглядає за ним. Він нявкнув і штовхнув лапкою теплий кошик, захований збоку. Оля пригинається і бачить у кошику м’яку пледову шкарпетку. Вона була теплою і ніжно пахла пральним милом. "Ось вона!" — радіє Оля.
Вона швидко одягає шкарпетку, Мурчик сідає поруч і загортається хвостиком. Мама приносить чашку теплого чаю, тато сідає на килим. Оля розкладає знайдені речі: пряник на тарілочку, листочок у книжку, гудзик у маленьку коробочку, стрічку — до ручки шафи. У кімнаті стало тепло й тихо. Оля позіхає, Мурчик муркоче. Вони тихо сидять разом і незабаром засинають поруч, зігріті родинним теплом.
