Увійти

Ранок у дворі Софійки

← До списку казок
Софійка ніжно поливає ромашки й волошки у дворі
Короткий опис
Коротка ніжна історія для малюків про дівчинку Софійку, її котика Мурика та курочок. Ранній ранок, полив квітів, підстелене сіно, свіже яйце й шматочок хліба для Мурика. Коли з-під курника витягується маленьке курчатко, Софійка разом із Муриком допомагає йому повернутися до гнізда. День проходить тихо й тепло — прості дбайливі вчинки роблять двір і серце світлішими.

У маленькому дворі рано прокидається Софійка. Вона акуратно прибирає ковдру, підходить до вікна і слухає: за парканом співають пташки. На подвір'ї вже чекає її котик Мурик — хвіст у нього підкручений, очі ще напівсонні.

Софійка бере лійку й іде до квітника. Вона поливає ромашки, фіалки та волошки, щоб квіти повільно розправили листочки. Вода тихенько дзюрчить, сонечко торкається пелюсток. Квітник пахне землею й ранком.

Потім Софійка підстеляє у курнику свіже сіно. Курочки вже ходять по двору й шукать зернятка. У гнізді лежить одне свіже яйце — Софійка обережно кладе його в кошичок. Вона розрізає шматочок хліба і дає Мурику. Котик урчить, мнякає і ніжно лизує їй руку.

Раптом з-під краю курника чути тонке щебетання. Софійка присідає й бачить крихітне курчатко — тепле, трохи змерзле, воно повзе маленькими лапками. Він загубився й не може знайти дорогу до мами. Софійка піднімає курча на долоні, притискає до себе й відчуває, як воно тріпоче.

— Не бійся, маленьке, — шепоче вона. Мурик сідає поруч і тихенько муркоче. Він не робить кроків, щоб не налякати. Софійка ставить курчатко на траву й обережно веде його до старого куща, де сховане гніздо. Курочки дивляться, одна з них починає кликати своїх діток.

Шлях короткий, але важливий. Софійка йде поволі, показує курчатку дорогу. Мурик іде поруч, піднявши носик, ніби стежить за кожним кроком. Коли вони підходять, мама-курка голосно чирикає й піднімає крила. Курчатко швидко спритно забігає під мамине крило і знаходить тепле місце.

Софійка посміхається. Їй тепло в грудях від того, що вони допомогли. Вона гладить Мурика, кидає ще трохи зерна для курочок і сідає на лавку біля квітника. Сонце стає вище, вітерець лоскоче обличчя. Курочки мирно ходять по двору, Мурик згортається клубочком поруч із Софійкою, а квіти тихо гойдаються.

Так проходить день — м'який, спокійний і добрий. Софійка дивиться на свій двір і відчуває: прості дії — полити, підстелити, поділитися — роблять усе навколо теплішим. Вони тихо прощаються з днем і готуються до нового ранку, де знову можна буде зробити щось добре для ближніх.

Схожі казки

Дивіться також за темами

казки про твариноклагідні казки