Ранок у квартирі був тихий і ласкавий. У кухні пахло свіжою білизною, і проміння сонця гралося на підвіконні. Мама вивішувала пелюшки й шкарпетки. Маленька Марічка стрибнула на стільчик, щоб краще бачити й допомагати. Вона простягла ручку й уважно взяла одну шкарпетку, щоб причепити прищіпкою.
Раптом дівчинка помітила щось крихітне. На білому носочку сиділа мала божа корівка — червона, в чорні цятки. Марічка подивилася дуже уважно. Спочатку їй трохи стало страшно, але поруч була мама, яка ніжно посміхнулася.
— Дивись, мамо, — прошепотіла Марічка. — Там маленька комашка.
Мама нахилилася й тихо сказала: — Не лякайся, ми її не злякаємо. Давай перенесемо на листочок.
Вона акуратно відламала з горщика маленький зелений листочок, ще вологий від роси. Дала його Марічці. Ручки дівчинки тремтіли трохи, але вона міцно тримала листочок і слухняно піднесла його до шкарпетки.
Божа корівка повільно повзла по нитці. Марічка шепотіла собі під носа: — Іди, іди, маленька.
Коли корівка ступила на листок, дівчинка всміхнулася так широко, що їй загорілися щоки. Вона відчула, ніби вчинила добру справу. Мама погладила Марічку по голові.
В цей момент у кухню заглянув тато. Він побачив божу корівку й усміхнувся.
— Яка гарна, — сказав тато тихим голосом.
Разом вони вийшли на балкон. Сонце вже трохи піднялося й лагідно гріло. Повітря пахло весною: яблуні в садочку тихо дихали, і десь внизу дзюркотів теплий вітерець.
На листочку божа корівка підняла голівку, обережно повзла до краю й розправила крильця. Спочатку вона повільно зависла над квітником, потім повела ширше й полетіла до саду. Марічка махала їй рукою й голосно, але ласкаво промовила:
— Бувай, корівко! До побачення!
Корівка кружляла над яблунею й тихо сіла на зелений трав'яний острівець. Марічка ще хвилину стояла на стільчику і дивилася, як маленька гостя влаштувалася.
Мама поцілувала доньку в щічку, тато підняв Марічку на руки. Вони пішли в теплу кухню снідати. У домі було тихо, тепло і добре — і в серці Марічки теж запало відчуття спокою: вони разом допомогли маленькій істоті знайти дорогу додому.
