У маленькій долині, де блищала річечка, живе Жабеня Ква. Він дуже любив маму і завжди хотів робити для неї добро. Він слухав, як мама розповідає про зірки увечері, і мріяв подарувати їй щось особливе. Одного ранку Ква побачив на кущі яскраву ягідку. Вона блищала червоним кольором, мов маленьке сонечко, і шепотіла, що стане подарунком для мами. Ква подумав, що принесе ягідку, і мама усміхнеться. Він обережно зірвав ягідку і поклав її на листочок, щоб не зіпсувати.
Ква рушив через галявинку з ягідкою у лапках. Повітря було тепле, пташки співали, трави шурхотіли під його ніжками. Він дивився на світ навколо, зупинявся слухати спів пташок, запам’ятовував запахи квітів. У стежці він зустрів маленьку мурашку. Мурашка запитала без слів, чи потрібна допомога; Ква відповів, що так. Мурашка розгорнула маленький листочок над ягодкою, як ковдочку, щоб вона не зскочила.
Далі дорога привела їх до мокрої стежки. Перед ними розкинулася калюжа, а далі — галявинка з водяною доріжкою. Ягідка тремтіла на краю листочка. Як же донести ягідку через струмок, думав Ква. Раптом прилетіли птахи, метелик і бабка. Дятлик поклав камінчики, щоб зробити місток; бабка піднесла крильця, щоб захистити від вітру; метелик махнув прозорими крильцями, щоб листок не хитався. Разом вони збудували маленький місточок з камінців, листя та гілочок. Ква обережно переступив через місток, тримаючи ягідку як найцінніший скарб.
Нарешті галявина відкрилася, і на краю стояв дім мами з теплими обіймами. Мама розкрила свої широкі обійми, і Ква радо занурився у мамині обійми. Він передав ягідку мамі, а мама притиснула його до серця. Вона сказала, що він молодець, і повторила, що бути добрим — добре. Їхні обійми були м’якими і теплими, мов теплий плед після холодного дня.
Увечері над річкою сяяли зірки, а в дім мами принесло тихий запах свіжої трави і квітів. Ква заснув у траві під маминим обіймами з думкою про добро. Він зрозумів, що маленьким кроком можна зробити велике добро для інших. Також він запам’ятав: бути добрим — добре, і це робить світ теплішим.
