На теплій кухонній стільниці лежав великий білий аркуш. Маленька черепашка Тиша поважно сиділа коло нього й уважно дивилася, як старша сестра Оля готується малювати. Оля, учениця п'ятого класу, хотіла зробити малюнок до казки пані Метелиці, але олівці та дрібні іграшки були розкидані по столу, й вона не могла знайти потрібний колір.
Тиша повільно поповз до розкиданих олівців. Його маленька передня лапка ніжно штовхала стовпчики кольору, поки він не зібрав їх у невеличку коробочку. Він поклав червоний олівець поряд з місцем для яблука, зелений — для листя, блакитний — для неба. Кожен олівець опинився на своєму місці, і Тиша трохи похитав головою задоволено.
Потім він дотягнувся до своєї іграшкової скриньки й витягнув маленьку машинку та тракторець. Тиша поставив їх біля аркуша: машинка показувала доріжку, тракторець — краї поля, де пані Метелиця могла стояти біля цукрового яблука. Оля дивилась і посміхнулася. "Дякую, Тишо, так видно, де розмістити фігури", — прошепотіла вона.
Коли папір трохи ковзав по стільниці, Тиша притиснув його лапкою, щоб аркуш не зрушив. Він став як маленький важок і терпляче тримав. Оля сміливо провела широкі й прості контури: велика постать пані Метелиці і кругле цукрове яблуко. Лінії були прості й ясні, саме такі, які добре видно здалеку.
Поки Оля бралася за розфарбовування, червоний олівець виявився трохи далі від рук. Тиша повз і підштовхнув його носиком, а потім тихо плеснув лапкою, ніби каже: "ось цей". Оля взяла олівець і яскраво пофарбувала яблуко. Зелений пішов на листя, блакитний — на небо. Малюнок став простим і добрим, як сама казка.
Коли все було готово, Оля обережно склала аркуш і поклала його в портфель. Вона нахилилася, обійняла Тишу й притисла його до грудей. "Дякую, помічнику", — пошепки сказала вона. Перед сном Оля прочитала Тиші кілька речень із казки про цукрове яблуко. Черепашка слухала, важко позіхнувши, і заснула на теплій стільниці, щаслива, що допомогла сестрі зробити саме той простий, добрий малюнок.
