Тимко вже в піжамі. На ліжку лежить тільки одна шкарпетка, а другої ніде не видно. Хлопчик сів на краєчок ковдри й тихо запитав: «Де друга шкарпетка?»
Поруч муркотів котик Мурчик. Він потягнувся й потер лапки об ковдру. Тимко підняв Мурчика на руки й прошепотів: «Пішли шукати, тихенько.»
Спочатку вони заглянули під подушку. Там була пухнаста подушка і м’яка іграшка — маленький ведмедик. Мурчик ніжно штовхнув його лапкою, і ведмедик покотився по підлозі. Тимко розсміявся і підвів іграшку.
Далі хлопчик і кіт підійшли до крісла. Тимко звів його подушку й зазирнув у темний простір між кріслом і стіною. Там лежали кілька книжок і слід від сонячного промінчика. «Нема», — прошепотів він.
Мурчик обнюхав під кріслом і знайшов крихту печива. Він виніс її лапкою, поклав на килим і сяк-так підморгнув Тимкові. Хлопчик притиснув долоню до грудей і тихо посміхнувся: «Дякую, друже.» Вони разом підмітали крихту пальчиком, ніби це було важливе відкриття.
Потім вони перейшли у вітальню. На підлозі лежав теплий промінь сонця. Тимко сів у нього, і сонце ніжно гріло йому пальчики. Мурчик притулився поруч, хвіст обвивався навколо лапки. «Може, шкарпетка сховалася в кошику?» — задумливо сказав Тимко й побіг до кошика для білизни.
Мама зайшла на носочках і тихо посміхнулася: «Шукаємо щось важливе?» Тато підхопив кошик і поцікавився, чи дивилися за ліжком. Вони допомагали дуже ніжно: мама піднімала ковдру, тато трохи відсунув кошик.
І ось у кошику, між теплими рушниками, лежала шкарпетка — ледь теплою від пральної машинки. Вона пахла м’яким милом. Тимко підскочив від радості й одразу натягнув шкарпетку на ніжку. Мурчик підстрибнув і доторкнувся лапкою.
«Знайшли!» — запищав хлопчик, і всі засяяли усмішками. Мама міцно обійняла Тимка, тато погладив Мурчика. Вони разом повернулися до ліжка.
Мама прочитала коротку казку, Мурчик вмостився біля пледа, а Тимко притиснув до себе свого котика й закрив очі. У кімнаті було тепло і тихо. Хлопчик відчував, що вдома все на своїх місцях, і заснув із усмішкою на обличчі.
