Лялька Оленка прокинулася рано. Вона була втомлена. Вона хотіла спати на лісовій галявині. Там світло тепле, повітря м’яке. Вона розташувалася на траві. Вона взяла маленький пледик. Вона дивилася на небо між гілками. Вона подумала: хочеться спати з друзями поруч. Так і пішла в ліс.
Галявина була тихою та широкою. Трава шепотіла під ногами. Сонце було тепле, наче плед над плечима. Оленка закрила очі й розслабила плечі. Вона мріяла про сон з друзями поруч. Але трохи сумувала від того, що спати сама. Вона подумала: можливо, хтось зараз пограє з нею?
З-під куща вискочив маленький їжачок Іскорка. У нього блискучі очі та м’які колючки. Він помітив Оленку на пледі й запитав: хочеш спати або погратися? Оленка відповіла: хочу спати, але не самотньо. Можеш погратися? Іскорка посміхнувся: звісно. Спершу пограємо, потім відпочинемо.
До них підійшли зайчик Пухлик, пташка Щебетуня і жабка Бульба. Вони побачили, що Оленка шукає друга. Іскорка запропонував влаштувати маленьку гру. Вони стали гратися у хованки між квітами. Пухлик стрибав між камінчиками. Щебетуня літала над головами. Бульба плескалася у ставку. Вони сміялися і дихали свіжим повітрям.
Після гри Оленка відчула теплий прилив радості. Разом ми сильніші, сказала вона. Вона запропонувала зробити м’яке ліжечко з трав та моху. Друзі охоче допомогли: Пухлик приніс подушку з листя, Щебетуня прикрасила гірляндою з квітів, Іскорка розкладав листя як ковдру. Разом вони створили теплу галявину для сну.
Вона лягла в тепле ліжечко з трав. Друзі сіли поруч на м’якому моху. Усі слухали шепіт лісу. Оленка заплющила очі. Вона відчувала, як тиша обіймає її. Сон приходив повільно, наче м’який поцілунок. Вона мріяла про маленькі зірочки над галявиною.
Перед сном Оленка прошепотіла дякую вам, друзі. Всі мовчки відповіли разом, разом веселіше, разом сон. Якщо ти зараз слухаєш казку, спробуй згадати своїх друзів. Поділись з ними теплом, і сон прийде солодко.
