Уранці після дощу маленька дівчинка Ніка прокинулась. Над вікном щебетали пташки. Ніка любила малювати, але сьогодні небо й сад були сірими — кольорів ніде не було видно. Вона взяла олівці та маленький рюкзачок і вирушила шукати кольори.
На квітнику сиділа бджілка Грайка, м’яко гуділа від сонця. — Привіт, Ніко! — лагідно сказала Грайка. Райдужний слід розлігся по саду, але кольори розсипалися десь зникли. Тобі потрібно зібрати три краплі з трьох місць. Я дам тобі підказки. Ніка усміхнулася: Грайка завжди приходить на допомогу.
Перше місце — червона краплинка на краю червоної квітки. Ніка обережно доторкнулася пальчиком, і краплинка потрапила до долоньки. Червоний колір з’явився в її руках. Грайка загула радісно: «Червоний готовий!»
Друге місце — жовтий соняшник у городі. У самого соняшника блищала краплинка кольору сонця. Ніка тягнулася, але стебло було високе. Грайка полетіла вище і підставила маленьку гілочку, щоб Ніка дістала краплинку. Жовтий колір опустився до її долоньки. Ніка тихо сказала: «Дякую, дружино!» І Грайка усміхнулася.
Третє місце — синя краплинка біля струмка. Ніка підійшла до води, але берег був мокрий, шлях важкий. Раптом з’явилася жабка на квіточці-лижці — Каплик. Він підплив близько й сказав: «Пливи за мною.» Каплик поклав листочок-плотик на воді, і краплинка схопилася за нього. Ніка відпливла краплинкою до долоньки. Синій колір був у руках.
Краплинки зійшлись на долонях Ніки. Вона зібрала їх докупи, мов маленьку ракетку з барвистих кульок. Небо над садом розсипалось яскравими крапельками, і з них з’явилась тепла веселка. Ніка підняла руку: тепер у неї в руках був весь світ кольорів.
Дівчинка повернулась додому з радісною усмішкою. Мама зустріла її теплою чашкою чаю і запашним печивом. Ніка розповіла, як шукала кольори, як Грайка і Каплик їй допомогли. Вона повісила на стіні маленьке полотно з веселкою та написала: «Дякую за кольори». Мама обняла її, злегка посміхнулась і підштовхнула в тепле крісло.
У саду стало світліше. Ніка сіла поруч з мамою, і разом вони розглядали малюнок. Птахи знову сміялися над садом, а в повітрі з’явилась ніжна веселка. Ніка відчула, що добро й дружба повертають кольори швидше за будь-які пензлі. Вони ще раз торкнулися крапель у повітрі і зрозуміли: кожен маленький крок приносить радість.
