Оленка помічає, що книжки «Казки» розкидані по вітальні: на підлозі, на стільці, під пледом і на підвіконні. Вона бере маленький кошичок, обережно збирає книжки з різних місць, витирає низьку полицю, складає їх у ряд у кошичку так, щоб було видно обкладинки, і приклеює картонку з написом «Казки». Мама сідає поруч і читає, а Оленка обіймає свого плюшевого зайчика й уважно слухає.
Марічка, маленька польова мишка, сидить на низькому ґаночку з великим зернятком кукурудзи, але шматочок відскочив і закотився під листочок у траві; Марічка обережно підсуває листочок, розсуває травинку, дістає зернятко, кличе братика — вони діляться знахідкою і разом підкушують, гріючись у сонячному дні.
Курчатко Соня почуло тихий дзеленьк у дворі і вирішило знайти його: вона перевірила мисочку з водою, заглянула під квітковий горщик і постукала по поріжку, а потім разом із мамою розв’язали мотузочку і віднайшли металеве кільце на прищіпці; вони послухали його дзвін, помили лапки й зігрілися маминим обіймами.
Зайченя вранці бачить у горщику квітку зі схиленою голівкою і намагається її полити: спочатку ллє забагато, потім замало. Бабуся тихо підказує, як давати повільні краплинки й рахувати «раз‑два‑три», зайченя слухається — і квітка піднімає голівку, а в дворі панує тепло й радість.
Білченя Горішок щоранку розглядає біля низького віконечка пухнасту хмаринку, називає її форми й біжить показати мамі; разом вони малюють у повітрі контури хмарки, а потім Горішок вмощується біля маминого коліна, обіймає подушку і засинає спокійним сном поруч із мамою.
Білочка Соня гуляє стежкою після теплого дощу з мамою. На доріжці лежить великий мокрий камінь, і Соня боїться ступити. Мама ніжно бере її за лапку, і Соня рахуючи «одна… дві…» робить кроки. Посередині каменя вона бачить у відблиску свою усмішку, піднімає вологу квіточку й дарує її мамі. Мама бере квітку, обіймає дитинку, і вони йдуть далі разом услід усміхненому саду.
Мале їжаченя прокидається в нірці біля затишного садка і спочатку соромиться вітатися. Воно тихенько виходить, махає лапкою, кличе «добрий ранок» ромашці, пташці на лавці, кролику й котикові на газоні. Усі відповідають усмішками, і ввечері їжаченя повертається до мами й засинає щасливе в її обіймах.
Пухлик, маленьке кошеня, бачить на полосатій ковдрі стрибучу плямку світла і тихо підповзає за нею. Слідом за промінчиком він знаходить свого плюшевого зайчика, книжечку та маленькі капці; м’явкнувши, кличе маму. Мама приходить, бере малюка на руки, і разом вони йдуть за сонячним зайчиком до широкої лавки біля вікна, сідають під ковдру і тихо дрімають у теплому світлі.
Аня будує вежу з м’яких кубиків, але вона кілька разів падає. Дівчинка кладе більший кубик внизу, пробує будувати обережніше і кличе тата. Тато підніс Топчика на долоню й підставив свою долоню під основу вежі, разом з Анею вони рахують кольори і ставлять останні кубики. Вежа стоїть, поруч сидить хом’ячок Топчик, Аня ставить маленький будиночок біля вежі і тихо посміхається.
Поросятко Пух у теплому дворику чує тихий дзвін — «дзелень-дзелень» — і разом із мамою обережно вирушає шукати його джерело. Вони знаходять на гілочці мотузочку з маленькою металевою ложечкою; Пух торкається її, ложечка ще раз тихо дзвенить, і всі йдуть у теплу хату на вечерю, усміхнені й спокійні.
FAQ
Які казки підходять дітям 2–3 роки?
Це короткі та прості історії з м’яким ритмом, зрозумілими образами й теплими емоціями — ідеально для читання перед сном.
Чи можна читати казки без реєстрації?
Так. Казки доступні без реєстрації. Реєстрація потрібна лише для підписки на категорії та збереження в обране.
Як часто з’являються нові казки?
Ми регулярно додаємо нові казки на ніч, щоб у вас завжди був свіжий вибір для вечірнього читання.
